Зоріють метеори на світанні...

Зоріють метеори на світанні – То неба сльози чисті, золоті. А я мовчу у здушенім зізнанні, Бо ти прийдеш у запізнілім сні. І не дізнаються ще заспані Берези Про мрію мою – ніжну і тремку, І що думки мої – усі біжать до тебе, Несуть надію – кволу і п’янку. Ще прийде ранок в сонцесяйнім диві, Освітить Землю – вічну й молоду. Я кину Вітрові слова мої правдиві І упаду із болем на траву.   ©Александра Канафоцкая, all rights reserved