Співаю пошепки. В слідах
Зима ще береже твою присутність.
Думки мої заплутались в світах –
Уявних. Така вона – моєї втечі сутність.
Біжу від буднів, заздрощів і сліз
Назустріч вітру десь в інопланетних хащах.
Прошу, щоб він мені напій для забуття приніс,
Однак – сліди на серці так біліють – нащо?
©Александра Канафоцкая, all rights reserved
Комментариев нет:
Отправить комментарий